Події

Кожен з нас мріє, або як мінімум мріяв колись... З роками ми стаємо дорослими, правильними і логічними, і наші мрії втрачають сенс, адже вони нереальні.

Мріємо ми про різне, але, мені здається, кожен, хто колись пізнав Бога, мріяв про глибоку близькість з Небесним Отцем. Пам'ятаю, коли я пізнав Бога, ось уже понад 20 років тому, я мріяв і мріяв багато. Я мріяв про глибокі стосунки з Отцем, про щоденну близькість з Ним.

Але йшли роки, прагнення до близькості згасало, і я, напевно як і більшість з нас, почав шукати виправдання відсутності цієї близькості, і я його собі знайшов. Виправдання було в тому, що я почав говорити, що успіх у моєму житті полягає в вірі; вірі, яку ніхто не міг оцінити або визначити її глибину; вірі, яка служила виправданням для духовної бездіяльності.

Пройшли роки, близькість до Отця ставала все більш недоступною мрією. Сьогодні, обертаючись назад і аналізуючи своє життя, я розумію, що християнської стратегії, логіки, правил, політики життя і правильної поведінки не достатньо. ПОТРІБНА БЛИЗЬКІСТЬ З БАТЬКОМ!!!

Виявляється, Батько не брехав, коли рекомендував нам залишатися дітьми, дітьми які мріють про близькість з Ним, щоденно, не по святах або під час конференцій.

Що з нами сталося, що сталося зі мною?

Як же хочеться повернутися в дитинство... Хочеться бути близько до Отця, і так щоб ніхто не знав, не бачив, але ти це сам знав і розумів і як божевільний посміхався сам собі, насолоджуючись близькістю з Ним, з тим кого насправді щиро любиш і Кого цінуєш всім своїм серцем.

Михайло Резнік, директор місії «Трансформація Африки»