Події

Останнім часом мене турбує безліч думок, які провокують самоаналіз, аналіз минулого і того, що є зараз.

 

Я виріс, фактично, в Церкві, з дитинства знав і чув про Бога. З роками сталося те, що змінило все моє християнство, і тепер постало питання... чи вірю я взагалі в Бога?

Аналізуючи і знаючи себе, мені легко побачити свій скептицизм до надприродного – чудес, різних духовних проявів. Знаючи це, переді мною постає питання: а в чому ж полягає моя віра в Бога? А взагалі вона є? А, може, моя віра – лише залишки виховання, попереднього духовного переживання пізнання Бога, плюс набір релігійних традицій і обрядів? Що би не говорили, але більше 30 років в церкві дають свій відбиток, і досить важко викинути цей досвід зі свого життя.

Так у чому моя віра в Бога?

Моя віра в Бога, якщо вона і є, посадила Його в рамки, в клітку, де я говорю Йому, що Він може, а що ні, що треба, а що не треба, що важливо, а що ні... В якийсь момент моя віра почала говорити Богу, що все надприродне сьогодні не актуальне, і що я вірю в Бога, але в Такого, який обмежений моєю ж вірою.

І тут знову питання: чи вірю я в Бога? Або те, що я називаю своєю особистою вірою, дійсно є вірою? Або моя віра – це клітина, яка обмежує Творця в моєму житті? Я вірю, але ця віра дає право вірити в надприродне як у фантастику, як у казку, яка ніколи не оживе.

Ми, як християни, вірячи, перестали вірити? Продовжуємо ходити до церкви, продовжуємо вірити в Бога, продовжуємо молитися і просити зцілення, чудес і т. д., але, вірячи, не віримо. Ми перестали вірити в Бога, який чинить знамена та чуда, перестали вірити в Того, Хто робить надприродне в нашому особистому житті, а також через нас.

Чи не відчуваєш ти глибоко в душі, що Бог, в якого ти віриш, здійснює надприродне де завгодно, тільки не в твоєму житті. Напевно, важко визнати, але ти розумієш, що посадив Бога в клітку. Насправді ти перестав вірити в Нього, і все, що залишилося – це твої спогади, де Він був великим і могутнім Богом, що творив надприродні справи.


Ти, звичайно, маєш пояснення і логічну причину, чому Бог сидить в клітці твоєї віри, ти ж розумна людина зі знаннями і досвідом.

Сьогодні ми перетворилися в живих мерців, ніби ми живі, але немає життя всередині нас.

Час вірити, і час повернути віру в наше життя!

Час відпустити Бога з клітки, яку ми називаємо нашою вірою.

Михайло Резнік, директор місії «Трансформація Африки»